/widgets.js";var sz=d.getElementsByTagName(s)[0];sz.parentNode.insertBefore(z,sz)}(document,"script","zb-embed-code"));
Олексій Кляшторний

Олексій Кляшторний

Посада

Співкоординатор Національної кампанії ЗА Закон Про Державну Мову

Дорожня карта доопрацювання проекту Закону України про Державну Мову – шанс зробити законопроект справді дієвим та адекватним до існуючих викликів! 91 пропозиція до законопроекту, яка напрацьована Громадською робочою групою Національної кампанії  ЗА Закон Про Державну Мову, утвореною за підсумками Круглого столу «Закон Про державну мову: що далі?» 05 жовтня 2018 року, має на меті тиснути, але не зламати!  Цей матеріал має на меті  краще донести  до прихильників ініціативи громадян «За Закон про державну мову», що зареєстрована на Сікора HUB.

Стратегічною метою Закону має бути не фіксація існуючої де-факто «двомовності», яка постала внаслідок насильницької русифікації України, а консолідація всієї нації на основі української культури, що ґрунтується на українській мові як єдиній національній і державній. В зв’язку з цим є необхідними пошуку і знайдення компромісного формулювання норми щодо забезпечення функціонування української мови, як державної, на телебаченні та радіо. Зокрема, норма про мінімальне вживання української мови на рівні 75% ефірного часу має поступово змінюватись у бік показника не нижче 90 відсотків.

Вкрай необхідним є чітке визначення та розподілення функції впровадження державної мовної політики та контролю за дотриманням законодавства. Для цього зокрема слід чітко визначити органи державної влади, які будуть відповідальними за впровадження норм закону у кожній зі сфер та центральний координуючий орган у сфері мовної політики.  В законі має бути визначена роль Президента України як ґаранта функціонування української мови як чинника цілісності країни та забезпечення права українців на рідну мову. Повинні бути розширені та деталізовані повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування щодо впровадження норм закону.

Має бути переглянуто механізм інституційного забезпечення впровадження та виконання закону з акцентом не на створення «з нуля» нових інституцій (таких, наприклад, як Національна комісія  зі стандартів державної мови та Уповноважений із захисту державної мови зі статусом «квазі-омбудсмена» – від яких пропонується відмовитись), а на повному використанні потенціалу вже існуючих структур та посадових осіб, наділених владними повноваженнями, зокрема таких як:

  • Президент;
  • Кабінет Міністрів;
  • Міністерство культури;
  • Держспоживслужба,
  • Інститут української мови Національної Академії Наук;
  • акредитовані державою вищі навчальні заклади усіх форм власності.

Основні контролюючі функції у сферах застосування української мови, пов’язаних із реалізацією прав споживачів на обслуговування державною мовою, має виконувати Держспоживслужба, а більшість функцій, закріплених у законопроекті за новостворюваною Національною комісією зі стандартів державної мови – Інститут української мови НАН України;

Право надання сертифікатів, що підтверджують рівень володіння особи українською мовою в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до завдань, затверджених Інститутом української мови НАН, пропонуємо закріпити за вищими навчальними закладами, в яких діють спеціалізовані вчені ради з правом проведення захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю «Українська мова»/

Повинна бути забезпечена можливість громадського контролю за виконанням норм закону, зокрема – можливість представників громадських об’єднань звертатися в зв’язку із порушенням норм закону не лише з цивільними позовами стосовно порушення своїх власних прав, але й інтересах суспільства в порядку кримінального та адміністративного судочинства;

Вкрай важливо забезпечення більш чіткої термінологічної визначності, приведення термінології Закону у відповідність до термінології інших (галузевих) нормативних актів. Наприклад, термін «мова обслуговування споживача» має бути чітко описаний у профільному законі про захист прав споживачів. Особи, відповідальні за порушення законодавства про мову на робочому місці, повинні нести за це не лише адміністративну, але й дисциплінарну відповідальність/ юридичні особи усіх форм власності мають нести за порушення закону відповідальність не лише у формі штрафів, та, в разі його упертого (довготриваючого) ігнорування – позбавлення спеціальних прав та дозволів, анулювання ліцензій, тощо. В законі мають бути прописані вимоги до рівню володіння державною мовою кваліфікаційних характеристик посад та професій, праця на яких передбачає спілкування зі споживачами;

Закон має передбачати прийняття, реалізацію та парламентський контроль за втіленням державних цільових програм, спрямованих на забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя, створення єдиного культурного простору України та збереження цілісності української культури, які передбачатимуть позитивні, втому числі фінансові стимули для вивчення і використання української мови, здійснення перекладів з української та на українську мову наукової, суспільної та художньої літератури, українського книговидання, кіновиробництва, поширення української мови у мережі Інтернет, тощо.

Разом ми маємо зробити Закон про державну мову справді дієвим інструментом для вичавлювання «руского міра» з території України.

 Приєднуйтесь до ініціативи громадян «За Закон про державну мову», що зареєстрована на Сікора HUB. Лише разом ми можемо змінити Україну  та повернути українську у наш публічний та приватний простір.