“Центр громадського представництва – Сікора HUB”  підтримує ініціативу громадян  «Свинячі» проекти політиків. Не дай залізти тобі до кишені!». Ініціативи  спрямована на пошук, оцінку  та попередження «свинячих» проектів політиків  у державному та місцевих бюджетах та має на меті забезпечити системний громадський контроль за рішеннями, які мають ознаки політичної корупції та забезпечити інформування громадян про виявленні факти та ризики.

Ми переконанні, без якісного суспільного контролю за прийняттям рішень щодо планування та використанням коштів державного та місцевих бюджетів, громадяни будуть періодично ставати жертвами маніпуляцій та свідками неефективного витрачання публічних коштів та ресурсів.

«Свинячі» проекти або «діжки із салом» (pork barrel) — форма корупції, за якої гроші платників податків роздаються на основі політичного фаворитизму. Політика «діжок із салом», «патронажного» розподілу публічних ресурсів посилює та закріплює вади української політичної системи,  викривлює суть підзвітності, прозорості та неупередженості роботи народного обранця та уряду.

Явище політичної корупції тісно пов’язане з політикою «діжок із салом» та у багатьох країнах асоціюється з підкупом виборців за кошти державного бюджету, а в Україні має аналог – політична технологія «гречки», якою щедро «посипають» виборчий округ для забезпечення лояльності виборців саме після обрання до парламенту народного депутата. І ця «гречка» не обов’язково має мати форму продуктових наборів.  «Гречкою» можуть бути дитячі майданчики чи дорога, яку нарешті почали ремонтувати, але невідомо чи завершать ремонт або міст, який почали будувати, але невідомо чи добудують. Напевно, найбільш яскравим та масштабним прикладом «свинячого» проекту для киян є проект «метро на Троєщину» (будівництво лінії метро з правого берега Києва до лівобережних житлових масивів Троєщина та Райдужний). У 1993 році планувалося, що Подільський мостовий перехід побудують за 9 років. Коли Київським міським головою був Олександр Омельченко (а саме – у 2003 році), розпочали будівництво Подільсько-Воскресенського мосту, що триває досі. Досі  кожен з мерів чи кандидатів на цю посаду вважав за потрібне пообіцяти вирішити це питання. Однак досі, «метро на Троєщину», є не більше аніж «свинячим» проектом.

Політика «діжок із салом» геніально описана ще Марком Твеном: «Хіггінс не даремно приїхав у Вашингтон служити своїй батьківщині. Йому вдалося провести через конгрес законопроект про асигнування на користь індіанського населення його території солідну суму, що, безперечно, зробила б усіх індіанців багатіями, якби тільки до них дійшла…».

«Діжки із салом» закріплюють патерналістський тип політичної культури у свідомості виборця. Він призвичаюється до думки, що головна мета депутата — «вибивання коштів» з держбюджету для округу, та оцінює свого представника у законодавчій владі виключно з меркантильних позицій. Національні та регіональні проекти у рейтингу депутатських цілей отримують нижчі позиції, аніж бажання бути переобраним завдяки завуальованому «хабару» виборцям, що переважно пов’язано із виділенням порівняно незначних бюджетних коштів на вирішення місцевих проблем. Часто ці проблеми могли би бути успішно вирішені й на місцевому чи обласному рівнях у разі наявності відповідної політичної волі.

«Діжки із салом» поглиблюють протиріччя між законодавчою та виконавчою владою. Причому «сало» стає дедалі вигіднішим для виконавчої влади, оскільки залишається чи не єдиним засобом впливу на депутатів. Залежність виконавчої гілки влади від політики партій, що складають коаліцію у Верховній Раді чи у місцевій раді, також пов’язана із питанням «діжок сала». Зацікавленість політичних сил та окремих депутатів у тих чи інших «свинячих» проектах розхитує загальну лінію політики уряду, відволікає увагу і ресурси від реформ чи пріоритетніших проектів. Тут криється ще одне вікно для корупції — у державних закупівлях, у рамках “свинячих” проектів, перевагу надають «необхідним» підрядникам, які забезпечують низьку якість виконання робіт через необхідність «відкатів» або наперед завищену проектно-кошторисну документацію.

«Свинячі» проекти – проекти, які попри те, що мають на меті вирішити певну суспільну проблему за публічні кошти (кошти державного чи/та місцевого бюджетів) мають одну чи декілька таких ознак, які дасть підстави стверджувати що ці проекти є «свинячими». Серед цих ознак такі:

–          Завищення чи заниження вартості вирішення проблеми задля подальшого лобіювання «своїх» підрядників та відповідно зменшення вигоди бенефіціарів політичного чи бюджетного рішення;

–          Конфлікт інтересів, що полягає у пов’язаності об’єкта лобіювання, який виступає інструментом вирішення проблеми, із підприємницькою діяльністю депутата або пов’язаних із ним осіб, як-то бізнес-партнерів, родичів чи спонсорів його передвиборчої кампанії;

–          Тіньове або непрозоре лобіювання, переважно з порушенням процедур прийняття рішень (поставити перед фактом без доведення пріоритетності об’єкта в «суспільному порядку денному» або з ігноруванням альтернативних варіантів вирішення суспільної проблеми або порушення процедур оприлюднення та обговорення при прийнятті рішення);

–          Маніпулювання внеском у вирішення проблеми (часто цим «грішать» депутати місцевих рад);

–          Ігнорування та бездіяльність щодо проблем, які є в «суспільному порядку денному», через «вмотиваність» мовчати або через існування приватного чи корпоративного інтересу;

–          «Правильне» голосування без «тушкування» чи з «тушкуванням» у парламенті чи місцевій раді;

–          Проблему можна цілком вирішити за приватні кошти або роботи, товари чи послуги можуть надаватися чи вироблятися  соціальними підприємцями або громадськими організаціями;

–          Порушення принцип субсидіарноості, коли найбільш масштабні, гострі та важливі проблеми мають вирішуватися на  відповідному рівні прийняття рішення та за кошти відповідного бюджету.

–          Лобіювання рішень без підкріплення реальними джерелами надходжень або з сумнівними джерелами надходжень.

Ініціатива має на меті кардинально змінити погляд громадян на оцінку діяльності політиків та чиновників та забезпечити інформування громадян про факти появи «свинячих» проектів у державному чи місцевому бюджетах. Навколо ініціативи можна об’єднуватися  активним громадянам на місцевому рівні задля  формулювання, обговорення та оцінки проектів політичних, соціально-економічних та бюджетних рішень.

Ми переконанні – «свинячі» проекти є у більшості міст Україні. Перефразовуючи відомий вислів, якщо ми не знайшли «свинячого» проекту у Вашому місті, то це не заслуга політиків чи влади, а наше недопрацювання.

Ми працюємо над тим аби громадяни знали про існування “свинячих” проектів та попереджали їх фінансування за кошти державного чи місцевих бюджетів. В рамках ініціативи можна виявити та зробити публічними політиків та чиновників, які прикриваючись благами намірами та публічним інтересом, через брак компетентності або через корупційну чутливість або інші причини, залазить до кишені кожному з нас як громадянину та платнику податків!

В основу ініціативи покладено методику, яка була розроблена в рамках проекту «Громадський моніторинг виділення фондів для округу» (виконавець: Фундацією «Відкрите суспільство» в рамках проекту Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконувався Фондом Східна Європа). Керівником проекту та співавтором методики був Іван Сікора.  

Приєднатися до ініціатива громадян «Свинячі» проекти політиків. Не дай залізти тобі до кишені!» можна написавши засновнику Центру громадського представництва – Сікора  HUB  Івану Сікорі за посиланням у розділі КОНТАКТИ на веб-сайті: www.sikora.org.ua  або написавши на фейсбук сторінці Сікора HUB – Центр громадського представництва.

Більше про ініціативу «Свинячі» проекти політиків. Не дай залізти тобі до кишені!» у новинах.